Фільм «Будинок з баштою» їде на кінофестивалі в Шанхай та Карлові Вари

«Будинок з баштою» виробництва «1+1 Production» відібраний для участі в конкурсній програмі міжнародних кінофестивалів в Шанхаї (Китай) й Карлових Варах (Чехія). Про це повідомляє прес-служба групи «1+1».

Зокрема, світова прем’єра кінострічки «Будинок з баштою» запланована в рамках Шанхайського МКФ, який пройде 16-19 червня 2012 року.

Європейська прем’єра українського фільму відбудеться в рамках програми МКФ у Карлових Варах. Фільм братиме участь в секції «Від Сходу до Заходу». Повний список фільмів, що потрапили в цю секцію, буде відомий у червні.

«Раніше ми говорили про те, що “Будинок з баштою” для нас дуже сміливий експеримент. Те, що фільм вже був відібраний для показу на двох найвідоміших кінофестивалях, дозволяє нам говорити про те, що експеримент був не просто сміливим, але й успішним. Я сподіваюся, що журі гідно оцінить цю глибоку і незвичайну стрічку» - прокоментував Олександр Ткаченко, генеральний директор групи компаній «1+1».

Нагадаємо, що сценарій картини був написаний Євою Нейман за однойменним автобіографічним оповіданням Фрідріха Горенштейна. У кінострічці знялися Альберт Філозов, Катерина Голубєва, Михайло Векслер, Віталій Лінецький, Марія Поліцеймако. Дев’ятирічний хлопчик, вихованець одеського інтернату, – Дмитро Кобєцкой зіграв головну роль.

«Для мене це не перший досвід роботи з командою “1+1″, і те, що ми знову отримали визнання на такому високому рівні, говорить багато про що. Це дуже складна і масштабна картина, яка зажадала багато творчих і технічних ресурсів, але головне, що ми залишилися задоволені результатом» – зазначила Єва Нейман, режисер і автор сценарію кінофільму.

Єва Нейман під час фільмування

«Будинок з баштою» – це трагічна історія восьмирічного хлопчика, яка сталася взимку 1944 року.  Хвору жінку із сином знімають з поїзда. Мати потрапляє до лікарні, де незабаром помирає. Маленький хлопчик опиняється сам серед чужих людей. Дитині доведеться подорослішати за один день і продовжити свій шлях одному. З вікна поїзда він в останній раз побачить станцію, назви якої не помітив, знає тільки, що на привокзальній площі стоїть старий будинок з башточкою і що тут назавжди залишилася його мама.

Шанхайський МКФ – найбільший кінофестиваль в Азії, який проводиться з 1993 року і має акредитацію Міжнародної федерації асоціацій кінопродюсерів, фестивалю присвоєно категорію «А».

МКФ у Карлових Варах – щорічний кінофестиваль, який проводиться в липні в Карлових Варах (Чехія). З 1956 року належить до категорії «А» і є найбільшим кінофестивалем Центральної та Східної Європи. У цьому році фестиваль пройде з 29 червня до 7 липня.

Раніше, у 2007 році, Олександр Ткаченко продюсував стрічку Єви Нейман «Біля річки». Фільм був представлений на кількох Міжнародних кінофестивалях і отримав срібну нагороду у Лаґові (Польща).

Джерело: “Кіноколо”

Український внесок у Каннський кінофестиваль-65

Сергій Лозниця знову братиме участь у кінофестивалі в Каннах. Фільм українського режисера створено завдяки співпраці п’ятьох країн.

Вже другий фільм українського режисера Сергія Лозниці відібрано до основного конкурсу кінофестивалю у Каннах. Цього разу – історичну драму «В тумані», що є екранізацією повісті Василя Бикова, події якої відбуваються в 1942 році в окупованій нацистами Білорусі. Стрічка є спільною роботою кінематографістів з Білорусі, Росії, Німеччини, Латвії і Нідерландів.

Фестивальне кіно

Як сказав DW кінокритик, культуролог Олексій Радинський, Україні варто пишатись участю колишнього киянина Лозниці у конкурсі знаменитого кінофестивалю, і не має значення для цього, яка країна виробництва зазначається у стрічці. Критик очікує, що новий фільм режисера буде не гіршим за його документальну картину “Блокада” (Росія – Німеччина, 2005 року). Та стрічка була повністю змонтована з радянської військової хроніки.

Сергій Лозниця везе на фестиваль історичну драму

Теж вихідець з України, кінопродюсер Ігор Лопатьонок буде у Каннах на кіноринку представляти кінопроекти, над якими працює разом з російськими кінематографістами. Він не погоджується з кінокритиком, вважаючи, що пишатись українцям участю Сергія Лозниці у змаганні за “Золоту пальмову гілку”, це все одно, що «пишатися тим, що бабуся Сталонне родом з Одеси». Продюсер називає фільми Лозниці винятково «фестивальним кіно», яке не збирає гроші у прокаті.

Мистецтво об‘єднує

У фокусі «В тумані» – партизанська війна, зрада, відносини, викривлені війною. Другий режисер фільму – чех Мартін Себік, що працював з Олександром Сокуровим, брав участь в голлівудських «Хроніках Нарнії». Стрічка – це ще й спільна робота з Олегом Мутою, румунським оператором, що раніше вже отримував “Золоту пальмову гілку” в Каннах. Головну роль у фільмі зіграв білоруський актор Володимир Свірський. В епізодах задіяні мешканці тих місць в Латвії, де знімали фільм. Як зауважив російський кінознавець Андрій Плахов, новий фільм режисера зроблено у класичній манері, «нагадує кращі зразки радянського кіно».

Серед конкурентів Лозниці – чотири володарі «золота Канн»: Міхаель Ханеке, Крістіан Мунджиу, Аббас Кіаростамі і Кен Лоуч. Й інші, не меньш відомі режисери, зокрема Ален Рене, Маттео Гарроне, Жак Одіар. За словами критика Радинського, якщо вже Сергій Лозниця змагатиметься з ними, то він «потенційно їхнього рівня, хоч і молодший».

Низка українських короткометражок, зокрема з майбутнього альманаху «Україно, goodbye!», братимуть участь у програмі The Short Film Corner Каннського фестивалю. Участь у цій професійній секції підвищує шанси фільмів бути відібраними на міжнародні кінофоруми, знайти партнерів та дистриб’юторів. Крім того, п’ятий рік поспіль на Каннському кіноринку працюватиме «Український павільйон». У планах – покази та презентації сучасного українського кіно. Організатором української делегації у Каннах цього року є Держагентство України з питань кіно. 65-ий Каннський кінофестиваль розпочнеться 16 травня 2012 року.

Джерело: “Німецька Хвиля”

Einladung zur Filmvorführung “Pit no 8″ (“Shakhta nomer 8″), 2011 am 7. Mai in Berlin

Liebe Ukraine-Freunde und Interessierte, (please find ukrainian version here)

hiermit laden wir Sie und Euch gern zur unseren nächsten Filmvorführung am 7. Mai ein. Diesmal zeigen wir eine estnisch-ukrainische Co-Produktion, den Dokumentarfilm „Pit no 8“ („Shakhta nomer 8“, http://www.pitnumber8.com/), 2011, 95 Min, Original mit englischen UT. Regisseurin: Marianna Kaat.

Wann: 7. Mai 2012, 20 Uhr.
Wo: Kulturbrauerei, Panda-Theater, Knaackstr. 97, 10435 Berlin (im kleinen Hof der Kulturbrauerei).
Der Eintritt ist frei, um Spende für die Hauptdarsteller wird gebeten (s. unten).

In diesen Tagen wird in Deutschland viel über die Ukraine und über die Lage dort berichtet. Was die Menschenrechte angeht, so ist die Situation nicht nur für ehemalige oppositionellen Politiker katastrophal, sondern für viele verschiedene Teile der Gesellschaft.
In dem Film, den wir am nächsten Montag zeigen möchten, geht es um den 15-jährigen Jungen Yura Sikanov, der mit seinen Schwestern seinen alkoholkranken Eltern entkommt und mit dem illegalen Abbau von Kohle für sich und seine beiden Schwestern sorgt. Der Film spielt in Snizhne (Donezkgebiet, Ostukraine).

Der Film wurde bereits auf mehreren Filmfestivals gezeigt und mehrmals ausgezeichnet. Seine Vorführung in der Ukraine auf dem Menschenrechtsfilmfestival Docudays UA im März 2012 war mit einem Skandal verbunden: die Filmvorführung wurde von den ukrainischen Co-Produzenten verboten und fand dennoch statt.

Nach dem Skandal um den Film “Pit No 8″ in der Ukraine sammeln einige ukrainische NGO’s weiterhin Geld für den Hauptdarsteller Yura, damit er studieren gehen kann und aus dem Dorf Snizhne herauskommt.
Wir werden auch eine kleine Sammelaktion für ihn am Montag dem 7. Mai nach der Filmvorführung des Films machen. Wer Yura helfen möchte, bekommt weitere Informationen auf dieser Seite: http://pitnumber8.blogspot.de/2012/05/you-can-help-children-now.html.

Hier finden Sie einige Artikel zum Film:

Artikel zur Auseinandersetzung um den Film in der Ukraine in „Die Welt“ (auch als Anhang):
http://www.welt.de/print/die_welt/kultur/article106141274/Wie-viel-Wahrheit-vertraegt-die-Ukraine.html

Interview von Marianna Kaat zum Film (russisch):
http://ostro.org/articles/article-372303/.

Wir würden uns freuen Sie bei der Filmvorführung begrüßen zu dürfen!

Mit besten Grüßen,
Oleksandra Bienert

Ukrainischer Kinoklub Berlin
www.ukkb.wordpress.com

Artikel “Die Welt”_Grube_nummer_8

Einladung zur Filmvorführung “Noise of the Wind” (2002, Ukraine) am 28.03.2012 in Berlin

Liebe Osteuropafreunde,

wir laden Sie/Euch hiermit herzlich zur letzten Filmvorführung im Rahmen der Märzreihe „Ukrainisches Kino in ORI-Berlin“ ein: am 28. März zeigt ORI in Zusammenarbeit mit dem Ukrainischen Kinoklub Berlin um 21 Uhr den Film „Noise of the Wind“ (2002, Ukraine, Original mit englischen Untertiteln) von Serhiy Masloboyshchykov.

Adresse: Friedelstr. 8, 12047 Berlin-Neukölln. Der Eintritt ist frei, es gibt die Möglichkeit Getränke an einer Bar zu erwerben.

Der Film wurde 2002 nach der Ballade von Wolfgang Goethe „Erlkönig“ gedreht und spielt in der ukrainischen Gegenwart. Es geht um die Suche der ukrainischen Elite nach ihrem Platz in einer sich im Umbruch befindenden Gesellschaft sowie um die (selbst)Reflexion der einzelnen Individuen dieser Gesellschaft. Diese teilweise komplizierten Vorgänge werden im Film am Beispiel einer Kiewer Familie dargestellt. Der Regisseur nannte diesen Film „Abschied von der Reflexion“ und erklärte es folgendermassen: „Die ganze Zeit hat sich unser Leben in den Köpfen abgespielt. Aber jeder Mensch hat einen Zeitpunkt in seinem Leben, wo er sagt – jetzt möchte ich wirklich leben, ich möchte nicht mehr mein Leben in dem Kopf abspielen lassen, sondern dass mein Leben jetzt und zu dieser Zeit in der Realität abspielt“. Aus dem Interview der Zeitung „Wochenspiegel“ („Dzerkalo tyzhnya“) 13/2002, http://dt.ua/CULTURE/shum_kulturi-27822.html.

Im Anhang finden Sie außerdem weitere Kritiken und Stimmen zum Film auf ukrainisch und deutsch. Wir freuen uns Sie bei der Filmvorführung begrüßen zu dürfen!

Mit besten Grüßen,

Oleksandra Bienert

Ukrainischer Kinoklub Berlin

ukkb.wordpress.com

Zusätzl_Info_Sound_of_the_Wind

Dodatkova_Info_Shum_Vitru

Запрошення по показ “Шум вітру” (2002, Україна) 28.03.2012

Шановні українці, кіномани та всі зацікавлені,

28 березня ми запрошуємо о 21 годині на четвертий та останній показ українського фільмового ряду в ORI-Berlin: на фільм Сергія Маслобойщикова „Шум вітру“ (2002, Україна).

Адреса показу: Friedelstr. 8, 12047 Berlin-Neukölln, (http://ori-berlin.de/). Вхід вільний, в ORI є можливості придбати напої.

У фільмі „Шум вітру“, який був знятий у 2002 році за мотивами „Вільшаного короля“ Вольфганга Гете йдеться про пошук еліти свого місця в суспільстві, яке стоїть на порозі змін, або переживає ці зміни, про саморефлексію окремих індивідуумів такого суспільства та прощання з цією рефлексією. Розкриття філосовських питань показано на тлі історії окремої київської родини.

Сергій Маслобойщиков, в інтерв’ю газеті „Дзеркало тижня“ так окреслив суть цього фільму: «Це прощання з рефлексією. Ми весь час накопичували своє життя в голові. У кожної людини настає такий момент, коли він каже: «Я не хочу, щоб це життя відбувалося в моєму мозку. Я хочу, щоб воно відбувалося зараз, тут, зі мною, у реальності». Про це мій фільм. (…) Звісно ж, є якась ностальгія та біль: із цим фільмом відійде й те, що було дорогим. Але ми повинні прислухатися до дивного шуму, який часом нам заважає, але який щось нам промовляє…», Джерело: „Дзеркало тижня“, 13/2002, http://dt.ua/CULTURE/shum_kulturi-27822.html.

В прикріпленому файлі Ви знайдете додаткову інформацію та коментарі критиків до фільму.

Будемо раді Вас вітати на вечорі.

З повагою,

Олександра Бінерт, Український Кіноклуб у Берліні

Dodatkova_Info_Shum_Vitru

Новинки правозахисного кіно на «Docudays UA»

“Життя, яким воно є” – у Києві в п’ятницю, 23 березня стартує щорічний Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA».

На перший погляд це видається незвичним: ветерани у віці 80-100 років готуються до Чемпіонату світу з легкої атлетики у Фінляндії. Кадри зі стрічки німецького режисера Яна Тенхавена «Золота осінь» не залишають глядача байдужим, впевнена представниця оргкомітету «Docudays UA» Дар’я Аверченко. Ця стрічка про активну старість, про те, як не падати духом: «Є героїня, яка у 94 роки займається метанням диску й зрештою ставить рекорд. Я б хотіла, аби цей фільм подивилась і моя бабуся», – каже Аверченко.

Цьогоріч у межах фестивалю правозахисного кіно медалі, дипломи та матеріальні премії виборюватимуть стрічки з цілком різних за станом прав людини країн: Мозамбіку й Канади, США й Туреччини, Нідерландів та Іспанії, Польщі, Росії, ФРН, Австрії та інших.

«Ми хворісукалюди»

Чимало стрічок знято й у копродукції. Наприклад картина спільного виробництва Німеччини й Південно-Африканської Республіки «Про гангстерів». Фільм демонструє, що у Кейптауні рівень насильства й нерівності у суспільстві – один з найвищих у світі, але замкнене гангстерське життя сильно відрізняється від того, яким його нерідко уявляють. Режисер цього фільму Тебого Едкінс довго розшукував «фотогенічного» персонажа і нарешті натрапив на цілу гангстерську банду. Режисер поринув у її повсякдення. Фільм знято на межі художнього й документального кіно, але відрізнити обидва жанри у цьому фільмі не так вже й просто.

Єдина українська робота у конкурсі, теж відзнята у копродукції з Австрією, «Хворісукалюди» молодого режисера Юрія Речинського. Фільм про покинутих дітей, підлітків, на що вони приречені, коли не потрібні ані батькам, ані державі. У ході зйомок режисер не побоявся пожити з дітьми у підвалах, щоби краще зрозуміти їх. «Ми хворісукалюди», – кажуть герої цього фільму й запитують: «А ви?»

Кадри з фільму «Смерть робітника»

Нелегальні шахти

Поза конкурсом покажуть й фільми австрійця Міхаеля Ґлавоґґера, їх організатори називають «унікальними». До того ж, режисер хотів, аби їх побачив саме український глядач, і допомагав підготувати ці стрічки для показу. Кілька років тому Ґлавоґґер працював над амбітним проектом, одну з частин фільму «Смерть робітника» знімав у нелегальних копанках в Україні, фільмував будні шахтарів.

Покажуть і його новий фільм «Слава блудниці» про життя повій і проблеми секс-працівників. Цей показ пройде увечері для глядачів старше 21 року.

Три історії з України, Росії та Бразилії

«Чи має шанс авторитаризм в Україні?» – це питання стало основною темою фестивалю, тому фестивальний тиждень буде насичений показами стрічок та дискусіями, присвяченими аналізу тоталітарних режимів та методів боротьби з ними в різних країнах світу. Запланований показ трьох історій. Насамперед «Україна. Точка відліку» документаліста Сергія Буковського та Світлани Залоги про перші роки української незалежності. Далі – українська прем’єра німецького фільму «Ходорковський».

Організатори вважають, що стрічка про перетворення Михайла Ходорковського з «ідеального соціаліста на ідеального капіталіста», і, нарешті, у сибірській тюрмі, – на «ідеального мученика», є актуальною і для українських реалій. У дискусії після показу братиме участь гостя з Німеччини – співпродюсер фільму Симона Бауманн.

У бразильсько-французькій стрічці «Щоденник, листи, революції» режисер Флавія Кастро розповідає особисту історію свого батька, бразильського журналіста та активіста Цельза Кастро, який був вбитий пострілом у квартирі чоловіка, підозрюваного у зв’язках з екс-нацистами.

Фестиваль фільмів про права людини у Києві триватиме до 29 березня.

Автор: Ольга Веснянка

Джерело: “Німецька Хвиля”

Український кіностенд у Берліні. Результати

Під час роботи Українського стенду в рамках Європейського кіноринку на Берлінале було досягнуто низки попередніх домовленостей щодо міжнародної співпраці та дистрибуції українських фільмів.

На цьогорічному Берлінському Міжнародному кінофестивалі українська кіноіндустрія була представлена окремим стендом Ukrainian Film Corner, який не лише презентував здобутки вітчизняного кінематографу, але й слугував платформою для діловою спілкування. Метою роботи стенду була відкрита презентація стану кіногалузі України, популяризація українського кінопродукту та кінофестивалів, які проводяться на території України, налагодження двостороннього і багатостороннього співробітництва у сфері кінематографії, вивчення сучасних світових тенденцій розвитку кіноіндустрії та покращення іміджу України на міжнародному кіноринку.

Українська делегація на чолі з головою Державного агентства України з питань кіно Катериною Копиловою провела зустрічі з представниками державних кіноінституцій Німеччини, Франції, Грузії, Норвегії, Польщі та інших країн. “До позитивних змін, що відбуваються в українському кіно, уважно і з надією придивляється світова кіноспільнота, – підкреслила Катерина Копилова. – Ми й надалі працюватимемо над вивченням закордонного досвіду у сфері реформування кіногалузі, а також над створенням законодавчої бази в Україні, яка сприятиме плідній співпраці. Це допоможе українському кіно вписатися у світовий контекст, а також дасть можливість зарубіжним колегам плідно працювати з Україною”.

Велике зацікавлення викликав у Берліні проект реставрації української кінокласики, який здійснюється Національним центром ім. Олександра Довженка спільно з Держкіно. Про своє існування на міжнародному рівні заявила Українська кіноасоціація – громадське об’єднання ключових гравців української кіногалузі, яке має представляти їх інтереси як в Україні, так і за кордоном. Зокрема, були проведені попередні переговори з Польщею та Грузією щодо обміну досвідом та участі українських студентів в освітніх програмах цих країн, повідомила виконавчий директор Асоціації Марія Говоруха.

За словами продюсера та режисера фільму “Параджанов” Олени Фетісової, саме на кіноринку в Берліні нею було досягнуто принципових домовленостей з двома дистрибуторами – французькою компанією “Rezo Films” (щодо міжнародного прокату) та російською компанією “Парадіз” (щодо прокату на території країн СНД та Балтії, крім України та Грузії). Зараз триває процес уточнення умов та підписання договорів.

У пакеті проектів, які просувала в Берліні компанія Pronto Film, найбільший інтерес викликав фільм “Плем’я” Мирослава Слабошпицького, каже продюсер Ігор Савиченко. Досягнуто попередні домовленості про співпрацю з чотирма великими продюсерськими компаніями. Крім “Племені”, компанія представляла на Кіноринку також фільми “Аутсайдер” Віри Яковенко, “Зелена кофта” Володимира Тихого, “Брати” Вікторії Трофименко та “Поводир” Олеся Саніна.

Володимир Філіппов, продюсер фільму “ТойХтоПройшовКрізьВогонь” режисера Михайла Іллєнка, провів переговори щодо дистрибуції фільму в Латинській Америці, Росії, Австралії та Канаді; є певний інтерес від французів та британців та кількох міжнародних кінофестивалів. “В цілому, – каже продюсер, – команда фільму очікувала вищих результатів, але конкуренція на Кіноринку є надто високою, і доводиться робити серйозні зусилля, щоб увійти на ринок”.

Також у Берліні відбулася презентація Одеського кінофестивалю – одного з найбільших кінофестивалів Східної Європи. Президент фестивалю Вікторія Тігіпко розповіла про фестивальні здобутки та нововведення. Зокрема, володар Гран-прі ОМКФ (статуетка Золотий Дюк та грошовий приз у 15 тисяч доларів) відтепер буде визначатися шляхом глядацького голосування.

Наступні презентації України відбудуться на міжнародних кінофестивалях у Каннах, Москві й Торонто.

Джерело: “Кіноколо”

Einladung zur Filmvorführung “Mudaky. Arabesky” am 21.03.2012 in Berlin

Liebe Osteuropa-Freunde,

hiermit möchte ich Sie und Euch gern zu einer ungewöhnlichen Filmvorführung “Mudaky. Arabesky” einladen, die am

Mittwoch, dem 21.03.2012 in der ORI Bar (http://ori-berlin.de/) Friedelstraße 8, 12047 Berlin-Neukölln ab 21 Uhr stattfinden wird.
Der Eintritt ist frei, es besteht die Möglichkeit Getränke an einer Bar zu erwerben.

Der Club ORI-Neukölln zeigt an diesem Abend in Zusammenarbeit mit dem Ukrainischen Kinoklub Berlin gegenwärtige ukrainische Kurzfilme zu gesellschaftskritischen Themen,
alle Filme stammen von jungen ukrainischen Filmemachern und wurden 2009-2010 gedreht sowie unter dem Dach des Projektes “Mudaky. Arabesky” zusammengefasst.
Die Filme werden in der Originalsprache mit englischen Untertiteln gezeigt.
Mehr über diese Kurzfilme erfahren Sie auf der Web-Seite des Projektes: http://mudaky-kino.com.ua/.

Anbei finden Sie außerdem das “Manifest” des Projektes sowie weitere Information zu den Filmen und deren Protagonisten.

Wir freuen uns Sie/Euch bei der Filmvorführung begrüßen zu dürfen.

Beste Grüße,
Oleksandra Bienert
Ukrainischer Kinoklub Berlin
ukkb.wordpress.com

–

«F***ERS. ARABESQUES» Manifesto
WE FILM HERE, NOW, AND ABOUT OURSELVES

Every epoch has its own heroes. They are the ones about whom books are written and films are created; it is them who are eagerly followed; they are knights, warriors, thinkers, poets, and musicians… Yet, times change, and heroes change, too. Unlike their predecessors, the heroes of our mysterious time don’t make war, they don’t discover new lands, they don’t write books and, most often, don’t read them either. Being children of a “chaotic democracy”, they simply live. They go shopping, watch TV, drink beer, and pick their noses… You can meet them in the metro, in the street, in the lift, and even at your home. They have conquered this country without any slightest effort. When you think about whether they’ve always been as numerous, it gets more and more difficult to find enough arguments for a firm “no”.

However, 18 years of shaky attempts to create the Ukrainian civic society have led, as far as we can see, to an epidemic of a social illness known as assholism, which is contracted not so much through the Ukrainian political strata or a distorted economic model, but rather from one philistine to another; both in contact and non-contact ways.

Most likely, it’s exactly our “civic assholism” that delegated to the enlightened political milieu and the haughty nouveau-riches the right to waver our society, like a tail that wavers its dog.

Assholes are by definition the persons who are inadequate to the situation, in which they have found themselves; they stay beyond the challenges of time; they move along the wrong road while persistently investing their efforts into vanity of vanities.

Neither self-confident and cautious TV bosses, nor state servants, unconfident as far as their past and present, commission us to film these arabesques; it is not our own whimsy that drives us, but a burning necessity that we have perceived and apprehended.

We are certain that it is money, but rather world-outlook, ideas, talent and the will to create that are key elements in cinema, although as costly as this art can be. Therefore we create our short arabesques without budgets, without salaries, fees and rentals for film equipment; as friends, fellows and colleagues; as citizens. This is the challenge of the generation and for the generation; not just to make a single film, but rather to create the new Ukrainian cinema, which is inexistent in our country and in the world so far.

WE FILM HERE, NOW, AND ABOUT OURSELVES

We are aware of the mission that we have assumed: that is, to reveal on the screen, to ridicule and to attempt the murder of an asshole; above all, in ourselves, in our neighbor, and in the Ukrainian society.

May we be judged by our wrongdoings…

From: http://mudaky-kino.com.ua/manifest/

Einladung zur Eröffnung am 10. März: 11mm – 9. Internationales Fußballfilmfestival Schwerpunkt EURO 2012 in Polen und der Ukraine

Liebe Interessierte,

ich freue mich Sie/Euch heute auf das 9. Internationale Fußballfilmfestival mit dem Schwerpunkt EURO 2012 in Polen und der Ukraine hinzuweisen. Am 10.03. geht es mit dem Schwerpunkt los: 17 Uhr wird die Ausstellung von Kiril Golovchenko „Der Ball des Anstoßes“ eröffnet, danach folgt der Film “Rock’n’Ball” (Ukraine 2011) von Dmitro Prikhodko. Trailer zum Film finden Sie hier: http://www.11-mm.de/allefilme2012.php?catid=402&blogid=73.

Ich würde mich freuen Sie/Euch am 10. März zu sehen!

Beste Grüße,
Oleksandra Bienert
Ukrainischer Kinoklub Berlin

—

Einladung zur Eröffnung
11mm – 9. Internationales Fußballfilmfestival
Schwerpunkt EURO 2012 in Polen und der Ukraine

Sehr geehrte Damen und Herren,
liebe Filmfans und liebe Fußballfans,

Wir laden Sie herzlich ein zur

Ausstellungseröffnung „Der Ball des Anstoßes“ von Kirill Golovchenko

am Samstag, den 10. März 2012, um 17:00 Uhr
im Kino BABYLON, Rosa-Luxemburg-Straße 30, 10178 Berlin-Mitte

Die Ausstellung wird eröffnet durch die sportpolitische Sprecherin der GRÜNEN Bundestagsfraktion Viola von Cramon.

„Im November und Dezember 2011 bin ich durch Polen und die Ukraine gereist, auf der Suche nach dem Fußball. Diese Jahreszeit ist nicht die beste, um Fußball zu spielen. Dafür lässt sich viel von der Stimmung vor Ort einfangen. Gibt der Fußball Auskunft über die politischen und sozialen Verhältnissen einer Gesellschaft? Kann man den Zustand eines Fußballplatzes mit dem eines Landes gleichstellen?

Ich möchte Polen und die Ukraine nicht vergleichen. Nur schauen, was passiert, und Fragen stellen. Ich hoffe, dass der billige Glanz bis zum Sommer 2012 nicht haften bleibt. Er soll abfallen, damit auch die Besucher der EURO 2012 die Wirklichkeit sehen können.“

Kirill Golovchenko (geb. 1974 in Odessa) lebt und arbeitet in Mainz und Odessa.
Die Ausstellung kann täglich zu Kino-Öffnungszeiten bei freiem Eintritt besucht werden.
Die Fotos sind Teil des im Suhrkamp Verlag von Serhij Zhadan herausgegebenen Buches Totalniy Futbol – Eine polnisch-ukrainische Fußballreise.

Danach folgt um 18 Uhr mit Rock’n’Ball (Ukraine 2011) ein Film mit Bezug zu den beiden Gastgeberländern.

SA, 10.03.2012 – 15:45 Uhr
Die Todeself – Ein Fußballspiel auf Leben und Tod
Deutschland 2005, Regie: Claus Bredenbrock, 45 min., Dokumentarfilm
Zwei Halbzeiten in der Hölle
Ungarn 1961, Regie: Zlotán Fábri, 95 min., Spielfilm

SA, 10.03.2012 – 18 Uhr
Rock’n’Ball
Ukraine 2011, Regie: Dmitry Prikhodko, 80 min., Spielfilm
+ 11mm shortkicks “Coach” (8min.)

SA, 10.03.2012 – 19:45 Uhr
Boisko bezdomnych (The Offsiders)
Polen 2008, Regie: Kasia Adamik, 119 min., Spielfilm

SA, 10.03.2012 –20:15 Uhr
Król Charkowa (King of Kharkov)
Polen 2011, Regie: Barbara Wlodarczyk, 25 min., Dokumentarfilm
Dynamo Kiew – Legende einer Fußballmannschaft
Deutschland 2000, Regie: Alexandra Gramatke, Barbara Metzlaff, 60 min., Dokumentarfilm In Anwesenheit der Regisseurinnen

SO, 11.03.2012 – 17:30 Uhr
Pilkarski poker (The Soccer Poker)
Polen 1989, Janusz Zaorski , 100 min., Spielfilm

SO, 11.03.2012 – 19:30 Uhr
The Other Chelsea – A story from Donetsk
Deutschland 2010, Regie: Jakob Preuss, 87 min., Dokumentarfilm
In Anwesenheit des Regisseurs

MO, 12. März 2012 -17:30 Uhr
Skrzydlate swinie (Flying Pigs)
Polen 2010, Regie: Anna Kazejak-Dawid, 100 min., Spielfilm
In Anwesenheit der Regisseurin
Exodus
Polen 2006, Regie: Kornel Miglus, 22 min., Dokumentarfilm ohne Dialog

Di, 13. März 2012 -17:30 Uhr
Poldi, Klose und der Schalker Kreisel
Deutschland 2011, Regie: Michael Renz, Laurens Form, 30 min., Dokumentarfilm
In Anwesenheit der Regisseure
Im Doppel mit dem Eröffnungsfilm des 11mm Fußballfilmfestivals „We are the Champions“ von Sepp Maier.

Wir freuen uns auf Sie!
Das 11mm-Team

Für weitere Informationen zum Schwerpunkt EURO 2012 Polen und Ukraine beim 11mm Fußballfilmfestival wenden Sie sich bitte an::

11mm Festivalbüro
Pappelallee 65
10437 Berlin
030-41198872

Das komplette Programm unter: www.11-mm.de.
Weitere Infos unter: www.facebook.com/11millimeter
www.gplus.to/11mm
www.twitter.com/11mm

Сьогодні – але все ж трохи вчора (Heute- und doch immer ein bisschen gestern) Ukrainisches Kino im März in ORI Bar

Сьогодні – але все ж трохи вчора (Heute- und doch immer ein bisschen gestern)
Ukrainisches Kino im März in ORI Bar – Galerie – Projektraum – Friedelstraße 8, Berlin-Neukölln

Beginn aller Filmvorstellungen 21:00 Uhr – Der Eintritt ist frei

In Zusammenarbeit mit dem Ukrainischen Kinoklub Berlin.

Mi, 07.03. 21.00 Uhr
Тіні забутих предків (Schatten vergessener Ahnen)
Sergei Paradschanow, 1964

Mi,14.03. 21.00 Uhr
Живі (Die Lebendigen)
Serhiy Bukowskij, 2008

Mi, 21.03. 21.00 Uhr
Мудаки. Арабески (Fuckers. Arabesques)
Diverse, 2009/2010

Mi, 28.03. 21.00 Uhr
Шум вітру (Noise of the wind)
Serhiy Masloboyshykov, 2002

Eine Strömung von neuen, poetischen Filmen in den 60er Jahren bringt den ersten unserer diesmonatigen Reihe mit sich: mit „Schatten vergessener Ahnen“ liefert Sergej Paradzhanov dem Kinopublikum in eindrucksvollen Bildern einen Einblick in das einsame Leben in den Karpaten, mit dem er allerdings gegen den gesetzlich vorgeschriebenen sozialistischen Realismus verstößt und so trotz internationaler Anerkennung und Belobigung für mehrere Jahre inhaftiert und der Film aus den Kinos verbannt wird.

Der Fokus der Reihe liegt auf dem hier und jetzt – nach über zwei Jahrzehnten Unabhängigkeit gibt es wie in vielen Ländern kaum staatliche Filmförderungsmöglichkeiten- vor allem nicht für kritische Filme. Trotzdem finden die Filmemacher Mittel und Wege sowohl Annäherungsversuche an die dunklen Kapitel der Geschichte des Landes als auch Reflektionen ihrer ganz persönlichen Wahrnehmung der heutigen Gesellschaft filmisch zu realisieren, die wir uns gemeinsam mit euch im März anschauen möchten.

Mi,07.03. 21.00 Uhr, Тіні забутих предків (Schatten vergessener Ahnen), Sergei Paradschanow, 1964
Es gab einmal zwei Familien in den Karpaten, die seit Jahren Feinde waren. Eines Tages verliebt sich Iwan in die Feindestochter Maritschka. Vieles müssen die Verliebten überwinden und durchmachen bis sie zusammen kommen dürfen.

Mi,14.03. 21.00 Uhr, Живі (Die Lebendigen), Serhiy Bukowskij, 2008
Dieser Dokumentarfilm beinhaltet Interviews mit 28 Menschen, die als Kinder die große Hungersnot, den Holodomor, in der Ukraine in den Jahren 1932-33 überlebt haben. Außerdem erzählt der Film die Geschichte des britischen Journalisten Gareth Jones, dessen Reportagen über die Tragödie im Westen nie beachtet wurden.

Mi, 21.03. 21.00 Uhr, Мудаки. Арабески (Fuckers. Arabesques), Diverse, 2009/2010
Zyklus von 19 Kurzfilmen aus unterschiedlichen Genres, die der „Epidemie des sozialen und kulturellen Nihilismus in der ukrainischen Gesellschaft“ gewidmet ist und von einer Mischung aus jungen und erfahrenen Filmemachern mit dem Anspruch, ein ungeschöntes Bild der modernen Ukraine zu zeigen, kreiert wurde.

Mi, 28.03. 21.00 Uhr, Шум вітру (Noise of the wind), Serhiy Masloboyshykov, 2002
Es geht um nicht weniger als die existenzielle, menschliche Einsamkeit, Verlust und die Unfähigkeit sich emotional und intellektuell auf die einzulassen, die einem_r am nächsten sind. Wunderschöne Bilder. Zerebrales Arthousekino. Von der Presse als ein Film bezeichnet, der „auf den sehr subjektiven Gefühlen des Regisseurs basiert, der bei deren Expression nach den poetischsten Mitteln greift“.